Ветерани військової прокуратури, військової юстиції звернулися з відкритим листом до керівництва держави та Генерального прокурора України через пропозиції щодо ліквідації військових прокуратур, які містить законопроєкт №1032 від 29 серпня 2019 року.
Українське право надає текст листа повністю:
Президенту України Зеленському В.О.
Голові Верховної Ради України Разумкову Д.О.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Монастирському Д.А.
Генеральному прокурору Рябошапці Р.Г.
Відкритий лист
Звернутися до керівництва держави та Генерального прокурора України змушують висловлені пропозиції щодо ліквідації військових прокуратур, які містить законопроєкт №1032 від 29.08.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Нещодавно, під час призначення на посаду Міністра оборони України, у залі Верховної Ради було задекларовано подальший курс на інтеграцію в НАТО. Альтернативи цьому курсу не бачить Президент України Володимир Зеленський. Не може бути іншої альтернативи з огляду на положення Конституції України, що містить преамбула і стаття 102 Основного Закону, де визначено, що Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Повноправне членство в НАТО передбачає певні стандарти Збройних Сил держави, інших утворених відповідно до законів військових формувань, такі стандарти засновуються, у тому числі, – на певному рівні військової дисципліни, на стані військового правопорядку, на здатності виконувати накази і здатності віддавати такі накази відповідно до положень закону.
Відповідні завдання в усіх країнах – членах НАТО, за деяким виключенням, які підтверджують загальне правило, виконують військові правоохоронні органи (військова поліція та інші), військові прокуратури; у Збройних Силах країн-членів НАТО діють військові суди. Прикладом є система військової юстиції США, яка ефективно впливає на дотримання законів військовослужбовцями, забезпечує здійснення правосуддя в усіх справах, які стосуються військовослужбовців.
Отже, діяльність військових правоохоронних органів, військової прокуратури, а також діяльність військових судів у Збройних Силах країн-членів НАТО, є не лише спеціалізованими, а засновується на військовому статусі поліцейських, слідчих, прокурорів, суддів. Як виняток, такий статус передбачається лише на період воєнного стану, проте, зі спеціалізацією у мирний час, коли діяльність щодо розслідування кримінальних правопорушень покладається на військові правоохоронні органи, у Франції, наприклад, це – військова жандармерія. Чітко побудована система військової юстиції у РФ, яка здійснює відкриту агресію стосовно України.
Альтернативи цьому не існує, в іншому випадку питання забезпечення національної безпеки, обороноздатності держави вирішувати досить складно, а за певних обставин – неможливо. Сучасній історії України відомі такі обставини – активна фаза агресії з боку РФ у 2014 році, коли виявилося можливим здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень виключно відновленим військовим прокуратурам, які у спішному порядку були утворені в зоні бойових дій. На сьогодні, окрім військової прокуратури, в Україні не існує правоохоронного органу, який би мав статус спеціалізованого військового з можливістю забезпечити розслідування кримінальних проваджень в реальних умовах війни.
Як засвідчує практика, попри усі негаразди, що мали місце упродовж останніх п’яти років внаслідок розчинення військових прокуратур кадровим складом, який ніколи не мав відношення до армії, попри численні випадки втручання військової прокуратури в інші суспільні сфери через абсолютно незрозумілі дії і рішення керівництва, довіра військових до військової прокуратури залишилася на достатньому для сприйняття цього інституту правоохоронної системи як такого, що діє в інтересах держави, в інтересах забезпечення законності у війську. І це, незважаючи на цілеспрямовані дії колишнього Головного військового прокурора Матіоса А.В., які призвели до звільнення значної кількості підготовлених кадрів з числа військовослужбовців військових прокуратур, до присвоєння військових звань особам, які ніколи не проходили військової служби ні у Збройних Силах, ні у військових прокуратурах.
Військова прокуратура вистояла навіть у таких умовах, попри те, що, за вказівкою Матіоса А.В., розслідувалися кримінальні провадження непритаманної військовим прокуратурам підслідності, а кримінальні провадження про знищення баз і складів зберігання зброї і боєприпасів, про Іловайську та Дебальцівську воєнні трагедії залишилися без прийняття зрозумілих і законних рішень. Суспільство не отримало зрозумілу відповідь: хто і в який спосіб знищив зброю, бойові припаси, чому сталися трагедії, які призвели до загибелі сотень військовослужбовців, хто має за це відповідати? Водночас, необхідно зауважити, що у попередні роки усі випадки катастроф, вибухів на складах, базах і арсеналах зберігання зброї та бойових припасів (Артемівськ, Новобогданівка, Цвітоха, Лозова) були успішно розслідувані військовими прокуратурами, за наслідками розгляду справ у судах винесені вироки.
Чи існують нині проблеми з дотриманням законів у Збройних Силах України, в інших військових формуваннях? Питання не є складним для розуміння реального стану. Ріст рівня злочинності серед військовослужбовців складає досить великий відсоток. З інформації, що доступна, вбачається, що лише сьогодні на розгляді у судах Донецької і Луганської областей перебуває близько 1500 кримінальних проваджень, обвинувальні акти у яких спрямовані до суду військовими прокурорами. Це дає підстави стверджувати, що майже 5000 кримінальних проваджень військовою прокуратурою Сил АТО було вирішено з направленням до суду обвинувальних актів.
Такий стан злочинності у військах не може не викликати стурбованості щодо необхідності посилення координації діяльності з протидії злочинам серед військовослужбовців. Який орган прокуратури має здійснювати таку координацію? Який орган прокуратури має забезпечити розслідування у бойовій обстановці? Який орган прокуратури має відповідати за вирішення питань, які стосуються безпосередньо національної безпеки і оборони?
Який правоохоронний орган поряд з СБУ має процесуально закріпити і підтвердити вчинення воєнних злочинів країною-агресором і бойовиками? Відповідь сьогодні ми знаходимо у чинному Законі України «Про прокуратуру», але таку відповідь ми не зможемо надати після реалізації положень законопроєкту №1032 від 29.08.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Законопроєкт передбачає ліквідацію військових прокуратур і у подальшому, можливо, утворення спеціалізованих прокуратур, працівники яких не матимуть статусу військовослужбовців.
Без сумнівів, система прокуратури потребує реформування і очищення від ментальності, яку привніс до цього важливого органу законності колишній Міністр внутрішніх справ, посиливши певні негативні тенденції, які були притаманні прокуратурі у попередні роки. Проте, основне питання – це питання не інституційної частини, а питання кадрового складу, яке повністю залежить від керівництва відомства. Чому негаразди кадрового наповнення необхідно вирішувати у спосіб ліквідації військової прокуратури, як інституту, здатного виконати завдання і реалізувати повноваження прокуратури у найскладніших і найвідповідальніших для держави умовах, якими є умови війни, збройного конфлікту, у яких перебуває нині наша держава?
Положення законопроєкту 1032 у частині ліквідації військових прокуратур чомусь дуже подібні до положень відомого реформування органів прокуратури у 2012 році, коли поряд з приведенням у небоєздатний стан Збройних Сил України знищувалася система військової юстиції! Більш того, відомими є слова керівництва на той час держави з цього приводу – немає армії, не повинно бути військової прокуратури! Чому уроки історії власної держави ми оминаємо і так невдало для самої державності?
Не лише військові розуміють необхідність у системі прокуратури військових прокуратур. Таку позицію відстоюють науковці. Зокрема, Секцією права національної безпеки та військового права Національної академії правових наук України, науковцями Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, за участі практичних працівників юридичних служб Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, 28 березня 2019 року проведено круглий стіл, під час якого обговорено перспективи розвитку права національної безпеки України і військового права.
Було прийнято рекомендації, відповідно до яких однією з найбільш нагальних для вирішення проблем є правова проблема інституціонального та організаційного забезпечення військової правоохоронної діяльності, відновлення системи військової юстиції та військового правосуддя. Розуміючи важливість такої проблеми, президент Володимир Зеленський під час вшанування пам’яті загиблих від терористичних дій російських найманців над Луганським аеропортом екіпажу і десантного підрозділу наших військових, заявив, що необхідно відновити систему військової юстиції – з тим, щоб кваліфіковано і оперативно розслідувати та забезпечити прийняття законних рішень у подібних воєнних трагедіях.
Невже реальними діями щодо відновлення системи військової юстиції є ліквідація військових прокуратур? Переконані, що це не так. Переконані, що законопроєкт №1032 від 29.08.2019 року у частині ліквідації військових прокуратур містить помилку, вага якої – реальний вплив на стан військової дисципліни і військового правопорядку, на забезпечення обороноздатності держави.
Є надія на розуміння і на державницький підхід до вирішення піднятої важливої проблеми законодавчого забезпечення діяльності військових прокуратур, для підтримання військової дисципліни і військового правопорядку та, як наслідок, для забезпечення боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань. Переконані, що переважна більшість військовослужбовців військових прокуратур розуміють свої завдання, які визначені Законом України «Про прокуратуру», здатні до реалізації прокурорських повноважень на основі служіння закону. Просимо прийняти відповідні рішення, які б унеможливили ліквідацію військових прокуратур».
Ветерани військової прокуратури, військової юстиції:
Заступник Генерального прокурора України, генерал-лейтенант юстиції у відставці Кравченко В.І.,
Перший заступник Генерального прокурора України, прокурор Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, державний радник юстиції 2 класу Голомша М.Я.,
Військовий прокурор ВМС, військовий прокурор, Південного регіону України, виконувач обов’язків начальника, Головного управління військових прокуратур, генерал-майор юстиції у відставці Козир П.Г.,
Військовий прокурор Західного регіону України, військовий прокурор Центрального регіону України генерал-майор юстиції запасу Лузан Л.А.,
Військовий прокурор Західного регіону України, військовий прокурор Південного регіону України, генерал-майор юстиції запасу Богуцький П.П.;
Військовий прокурор Західного регіону, заступник військового прокурора Центрального регіону України, заступник голови президії об’єднання ветеранів полковник юстиції запасу Лисий М.І.;
Перший заступник військового прокурора Західного регіону України, полковник юстиції запасу Платонов В.А.;
Заступник військового прокурора Центрального регіону України, член президії об’єднання ветеранів, полковник юстиції запасу Маркевич А. М.;
Заступник військового прокурора Західного регіону України, підполковник юстиції запасу Матяшук В.К.,
Заступник військового прокурора Західного регіону України, Голова Громадської організації «Спілка ветеранів військової прокуратури Західного регіону України», полковник юстиції запасу Коритнюк О.О.;
Військовий прокурор Дрогобицького та Львівського гарнізонів, полковник юстиції у відставці Мішкуров О.М.;
Військовий прокурор Ужгородського гарнізону, полковник юстиції запасу Зимомря Ю.В.;
Військовий прокурор Хмельницького гарнізону, полковник юстиції у відставці Малюзін І.П.;
Військовий прокурор Чернівецького гарнізону, полковник юстиції у відставці Бондарєв Ю.М.;
Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону, полковник юстиції у відставці Гаврилюк А.Я.;
Старший помічник військового прокурора Західного регіону України, полковник юстиції у відставці Кормило О.М.
За дорученням вищевказаних ветеранів військової юстиції:
Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України, голова президії об’єднання ветеранів Головного управління, військових прокуратур Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Центрального регіону України, полковник юстиції запасу Зелінський О. В.;
Начальник відділу військової прокуратури Західного регіону України, військовий прокурор Луцького гарнізону, заступник Голови Громадської організації «Спілка ветеранів військової прокуратури Західного регіону України», полковник юстиції запасу Поліщук А. О.