Після виходу в ефір третьої частини скандального розслідування «Bihus.info» можна говорити про повну «десакралізацію» Артема Ситника
Минула доба з того моменту, як українське суспільство змогло ознайомитися з останньою частиною сюжету журналістів проекту «Bihus.info» про масштабну корупцію в оборонному комплексі за участю всіх основних слідчих відомств країни - Генпрокуратури, військової прокуратури, СБУ, фіскальної служби і Національного антикорупційного бюро. Ймовірно, найболючішим фрагментом для громадськості стала те, що в схемі поставок на заводи «Укроборонпрому» контрабандних запчастин по «казковим» цінам через «липову» фірму «Оптімумспецдеталь» брали участь співробітники НАБУ - відомства, яке досі мало імідж реальних борців з корупцією, а не корупціонерів. Але все виявилося набагато прозаїчніше. Нагадаємо, «Оптімумспецдеталь» використовувалася для перекачування з оборонних підприємств сотень мільйонів гривень. З протилежного боку схеми сидів син уже колишнього першого заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони Олега Гладковського Ігор разом з партнерами Віталієм Жуковим і Андрієм Рогозою, які корумпували силовиків.
В чому полягає участь НАБУ у всій цій історії? Справа в тому, що в певний момент компанія «контрабандистів» (насправді чимпло запчастин, як відзначають журналісти, купувалися структурами «Укроборонпрому» через «Оптімумспецдеталь» у самих себе) була помічена слідчими НАБУ. Ще в 2016 році НАБУ в рамках розслідування іншої справи внесло «Оптімумспецдеталь» до переліку фіктивних фірм. Після цього один з підприємців Жуков в особистому листуванні обурювався діями бюро і сказав про те, що перший заступник глави НАБУ Гізо Углава повинен написати лист про помилку слідства. За даними журналістів, вже на наступний день компанія «Оптімумспецдеталь» зникла з переліку фіктивних. При цьому співробітник НАБУ Дмитро Литвиненко уточнював в листуванні з Рогозою, яка саме фірма йому належить. Більш того, НАБУ видавало «Оптімумспецдеталь» довідку про те, що її не включали до списку фіктивних.
Розслідувачі стверджують, що одним з найважливіших ланок у цих угодах з «Укроборонпромом» був колишній таємний агент НАБУ Євген Шевченко, який «світився» у Житомирському бронетанковому заводі разом з Жуковим. Шевченко нібито допомагав іншим фігурантам отримувати потрібні документи з бюро.
Сам Ситник після досить тривалого мовчання все-таки розродився відео-роликом в YouTube. Дивно, з огляду на те, що раніше «прозорий» директор НАБУ намагався спілкуватися з пресою безпосередньо. При цьому Ситник заявив про початок службового розслідування в бюро, а також почав виправдовуватися, що Шевченко не був співробітником НАБУ. Втім, яка різниця - якщо він явно брав участь в схемі разом з керівництвом бюро - а саме з Углаву - не зовсім зрозуміло. Саму ж інформацію журналістів про корупцію всередині НАБУ Ситник назвав «нюансами», якими в разі підтвердження перевірки займеться дисциплінарна комісія.
Цікавим чином Ситник відреагував і на критику журналістів щодо відсутності розслідування НАБУ по листуванням між власникам «Оптімумспецдеталь» між собою і співробітниками СБУ, НАБУ, керівниками підприємств з концерну «Укроборонпрому» і т.д. «Матеріалів, де було листування Гладковського і Жукова, у НАБУ не було», - зазначає Ситник. Правда, як зазначав сам Бігус, у НАБУ була інша частина листування - з даними про переговори Євгена Шевченка і Жукова, яка була передана військовою прокуратурою ще в березні 2017 року.
Про те, що Ситник «посипався», свідчить й інший важливий факт: мовчання на вулиці Танковій, де, як відомо, розташована будівля посольства США в Україні. Справа в тому, що антикорупційна тема з самого початку була парафією надзвичайного і повноважного посла Марі Йованович. Більш того, вона не так давно собі дозволяла публічно вимагати звільнення глави Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницька. За інформацією Lenta.UA, така нелюбов до САП пояснюється прохолодними відносинами між САП і НАБУ. Саме останніх вважає своїми протеже пані Йованович. Але тут трапилася неприємність - розслідування Бігуса, яке може серйозно зіпсувати подальшу кар'єру Йованович, у якої, до слова, в цьому році закінчується термін перебування в Україні. Тут варто враховувати, що нинішній посол США в Україні завжди тяжіла до демократів (зокрема, у неї склалися хороші особисті стосунки з Хіларі Клінтон), але зараз, коли в США правлять республіканці, їй потрібні вагомі аргументи для того, щоб в Держдепі їй дали хорошу посаду. Якраз на «фішку» про боротьбу з корупцією в Україні Йованович хотіла будувати собі подальший шлях по слизьких дипломатичних сходах в США.
Такий епічний провал свого дітища явно не входив в її плани. З чуток, дійшло до того, що Йованович особисто намагалася домовитися з авторами розслідування відмовитися від публікації останньої частини сюжету, в якій як раз йшлося про корупцію в НАБУ. Якщо це так, то посол була в курсі схем Ситника заздалегідь. Тим більше, що як розповіли Lenta.UA джерела в «антикорупційної» середовищі, обмін інформацією проходив на регулярній основі.
Як би там не було, але тепер замість лаврів авторки антикорупційної системи Йованович їде, піймавши облизня. А у Ситника в 2019 році починаються серйозні проблеми - є підозра, що наступний посол не буде прихильний до бюро...