Національне антикорупційне бюро України здригається від внутрішніх скандалів: люди брешуть, що директор НАБУ Артем Ситник хоче позбутись свого першого заступника Гізо Углави й готовий заради цього навіть злити через приватного підприємця Шабуніна інформацію про наявність в Углави ще двох громадянств, окрім українського, зокрема – громадянства Ізраїлю. І я Ситника цілком розумію. Річ у тім, що вільний син Кавказу приховує від Артема Сергійовича свої реальні заробітки й не ділиться повною мірою. А «крис» не люблять у будь-якому колективі.
Якщо проаналізувати бурхливу діяльність НАБУ за останні 1,5 роки (нагадую, що Національне антикорупційне бюро України розпочало свою роботу 16 вересня 2015 року), то нескладно переконатись, що Ситник і Углава займаються лише тим, що за допомогою свого спецназу, озброєного шкарпетками по 400грн., трясуть підприємства: проводять обшуки, затримують керівників, кричать, що викрили якусь «корупцію» (яке відношення до корупції має діяльність суб’єктів господарювання, нехай навіть і протиправна? – Це ж господарські злочини). Але як тільки жертви погоджуються виплатити суму, яку з них вимагають, провадження закриваються.
Ось, наприклад, 11 лютого 2016 року Ситник повідомив на брифінгу, що спецназ НАБУ поїхав у Донецьку область проводити обшуки на підприємстві «Артемсіль».
Про те, що коїлось (і коїться донині) на «Артемсолі» розповіли журналісти програми «Схеми», які розкопали, яким чином через низку посередників керівництво підприємства розкрадало гроші та не сплачувало податки. Рекомендую знайти час та подивитись цю передачу.
Щоправда, поза увагою журналістів залишилось питання: а яке відношення зловживання на «Артемсолі» мають до корупційних злочинів? І чого ці зловживання розслідує НАБУ замість того, щоби вдягати наручники на міністрів та ламати корупційні схеми в Адміністрації Президента чи Кабміні?
Не вніс ясності в це питання й знаменитий суддя Солом’янського суду Бобровник, який ревно обслуговує Ситника, оскільки той пообіцяв йому посаду в майбутньому Антикорупційному Суді. Зокрема, в ухвалі від 13 січня 2016 року, якою Бобровник надав НАБУ дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що містять банківську таємницю, його честь записав: «Таким чином, службові особи ДП «Артемсіль» в період 2014-2015 років умисно зловживали своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для представників приватних підприємств-посередників при торгівлі сіллю, використовуючи власне службове становище всупереч інтересам служби державного підприємства, що спричинило тяжкі наслідки державним та комунальним підприємствам у вигляді необґрунтовано завищеної вартості продукції на суму 37 361 792,31 грн.».
Все вірно: службові особи «Артемсіль», дійсно, працювали через фіктивні фірми, дійсно зловживали своїм службовим становищем і, дійсно, вкрали понад 37млн. грн. Але до чого тут НАБУ?
Відповідь неважко отримати, якщо поцікавитись, а що, власне, зараз з цією справою? Зловмисники опинились на лаві підсудних? – Звісно, ні: після отримання хабара Углава справу передав за підслідністю в Національну поліцію, де її й поховали. Бо відкривалось провадження також не за «спасибі», а лише з метою витрясти з клієнтів гроші.
Куратором розслідування був особисто Углава й він особисто домовлявся про суму, за яку кримінальне провадження буде поховано точно так, як і сотні інших аналогічних справ. Але Ситнику Углава сказав, що взяв лише 100 тис. доларів від керівників «Артемсолі», а тепер до Ситника стали доходити чутки, що, насправді, Углаві передали 500 тис. доларів. І тому наслідки для першого заступника директора НАБУ можуть бути самими сумними.
Тож на випадок, якщо Углава не розрахується з Ситником і директор НАБУ захоче позбутись свого першого заступника, я маю прохання до Артема Сергійовича: будь ласка, якщо Ви вирішите «зливати» Углаву, копії двох його іноземних паспортів віддайте для оприлюднення не приватному підприємцю Шабуніну, а мені. Погодьтесь, я заслужив цього значно більше.
