Саме такими словами можна описати прийняття 02.10.2017 року Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що фактично дало старт судовій реформі в Україні.
Нагальна необхідність цієї реформи разом із застарілими процесуальними кодексами, що регулюють процес в адміністративному, господарському та цивільному судочинствах зумовили внесення Президентом України у березні поточного року відповідного законопроекту та визначення його як невідкладного.
Цілком логічною була й відсутність у проекті Закону суттєвих правок до чинного Кримінального процесуального кодексу України, оскільки він є порівняно новим кодифікованим актом (вступив в дію у 2012 році) та прийшов на зміну радянському кодексу 1960 року, отримавши схвалення провідних міжнародних інституцій.
20.06.2017 року проект Закону прийнято в першому читанні. Проте, під час літніх канікул Верховної Ради України, деякі народні обранці, як виявилося, вирішили скористатися нагодою та підсилити найперше власний захист від Феміди.
Вочевидь, вирішено було застрахувати не лише себе, а «за компанію» й інших колег із сумнівними статками від небезпеки подальших розслідувань правоохоронними органами. І традиційну розслабленість відпустки замінила активна діяльність численних юристів та помічників, які спромоглися на підготовку просто карколомних пропозицій до президентського законопроекту.
Про кричущі зміни у Кримінальний процесуальний кодекс України, проголосовані народними депутатами практично «з голосу» та вже широко відомі як «поправки Лозового», сьогодні не чули хіба що зовсім байдужі юристи.
Обґрунтованою критикою та коментарями рясніють усі провідні видання та Інтернет-ресурси.
«СУДОВА РЕФОРМА»: ЩО ДАЛІ БУДЕ…
Звичайно, що без доступу та вивчення остаточної редакції прийнятого Закону України категорично стверджувати про його асоціальний та антиправовий характер не можна, але мовчки очікувати його вступу в силу вважаю недопустимим.
Ті правки, що враховані Комітетом та направлялися на розгляд Верховної Ради України не мають нічого спільного з удосконаленням кримінального процесу, а радше нагадують про «Покращення життя вже сьогодні» усім тим, проти кого вистояв Майдан.
Пропозиції щодо обмеження термінів досудового розслідування, звуження до одного суду переліку судів, до яких звертаються з клопотаннями слідчі та прокурори під час досудового розслідування, проведення експертиз тільки за дорученням слідчого судді чи суду, продовження строків досудового розслідування слідчими суддями та наділення їх повноваженнями скасовувати повідомлення про підозру – є шкідливими, якщо не сказати злочинними.
Моя позиція тверда і однозначна – пропозиції народного депутата України Лозового А.С. до проекту вищезгаданого Закону це зміни на догоду злодіям та корупціонерам.
Це – небезпечний прецедент і шалений стрибок назад у нашому прагненні до європейського майбутнього та побудови економічно міцної та, насамперед, правової держави, що подолала корупцію.
P.S. Напередодні Дня юриста дуже не хочеться, щоб наше професійне свято було затьмарене таким знищенням юриспруденції.
Джерело
