Звертаюсь до свідомих і небайдужих працівників військової прокуратури. Знаю, що вам керівництвом категорично заборонено перебувати зі мною в друзях на сторінках Фейсбуку та інших соціальних мереж, щоб ускладнити ознайомлення з моїми критичними постами про їх діяльність та бездіяльність. Аби заперечити - немає аргументів. Тому вдалися до перевіреного методу - цензури: просто заборонили читати.
Утім, можливості соціальних мереж надають купу непрямих варіантів переглядати публікації так, щоб жоден держиморда про це не дізнався. Знаю, що серед тих, хто під тиском «матіосиків» був змушений виключити мене зі своїх френдів у Facebook чимало продовжують читати мої публікації. Вірю, що і цей крик душі дійде до вас.
Військова прокуратура знову в біді!
Зміни законодавства, обмеження функцій прокуратури, а головне – початок роботи Державного бюро розслідувань повертають її у 2012 рік, коли військова прокуратура була ліквідована. Якщо нічого не робити і продовжувати чекати мани з неба, яку так щиро обіцяв Матіос, знову під приводом економії коштів і оптимізації структури ліквідують потрібний державі і українському війську правоохоронний орган.
Цьому не завадить навіть війна.
Доручення розслідувати військові злочини цивільним слідчим ДБР, а головне, фактичне виконання ними цієї функції – це дуже і дуже тривожний для усіх працівників військової прокуратури дзвоник. Нічого не стримує ствердити, що і процесуальним керівництвом по цих кримінальних провадженнях можуть займатись звичайні територіальні прокуратури.
Такі спроби вже були зроблені.
ВІЙСЬКОВУ ПРОКУРАТУРУ ПОМНОЖИЛИ НА НУЛЬ (ДОКУМЕНТИ)
Як бачите, Матіос просто здувся. Він завжди був порожнім зсередини барабаном, здатним на короткий час наробити багато шуму, якщо йому особисто це було вигідно. Чому останнім часом він зник з телеекранів, ефірів, практично не дає коментарів? Відповідь проста – вибори Президента і парламенту.
Старанно намагаючись вгадати, хто буде після виборів хазяїном на Банковій і чий чобіт доведеться цілувати, щоб утриматись при владі, він затих, раптом втратив усю свою напускну войовничість. Робить усе, щоб про нього згадували якомога менше і сам про себе не нагадує. Усі публікації та коментарі або про мистецтво, інколи на рівні коміксів, або на інші нейтральні теми. Головне, щоб нікого ніяк не зачепити. Раптом доведеться потім йому кланятись.
Інтереси українського війська, військової прокуратури, її працівників перебувають наприкінці його шкали життєвих цінностей. Уявляється, навіть палкі його адепти вже зрозуміли, хто він є насправді, що він легко переступить через любого з вас і відразу про це забуде.
Але досить про нього. Для військової прокуратури він – вчорашній день - жах, про якій хочеться забути якомога скоріше.
Тепер спасіння потопаючих - справа самих потопаючих...
Чим швидше усі це зрозуміють і розпочнуть повертати військовій прокуратурі хоч якійсь авторитет, доводити її необхідність для підтримання законності у військових формуваннях, тим більше буде шансів, що військова прокуратура залишиться. Нехай навіть у реформованому і скороченому вигляді. Шанси є! Але за це доведеться боротися! Кожному з вас окремо і усім разом.
Перше і головне, що слід негайно зробити – спробувати відновити нормальні взаємовідносини з керівниками військових формувань.
На жаль, численні помилки в обраному тону спілкування і намаганнях продемонструвати, хто головний і хто перед ким повинен «ку» робити, призвели до того, що військові, ну ду-у-у-же м’яко кажучи, не поважають нинішню військову прокуратуру. І якщо постане питання про її необхідність українській армії, то буде марно сподіватись на підтримку військового керівництва.
Прокурорів у військах ніколи не любили. Було би дивно розраховувати на теплі почуття, якщо власне робота прокуратури пов’язана з виявленням негативу. Але військових прокурорів поважали за фаховість, справедливість, об’єктивність та людяність. Оскільки вони не тільки карали, але й захищали за необхідності правовими засобами інтереси і окремих військовослужбовців, і воєнних структур загалом.
Військовим прокурорам завжди вдавалось зберегти баланс між принциповістю і будь якою залежністю від військових начальників.
Хочу нагадати дещо з не такої давньої історії. Коли після розпаду СРСР в Україні законодавці вперше вирішили ліквідувати військову прокуратуру, то на її захист став Міністр оборони України Костянтин Морозов. Він заявив, що в умовах шаленого збільшення кримінальних правопорушень армії потрібна дієва військова прокуратура. Яка б протидіяла злочинності у військах, підтримувала в них дисципліну та правопорядок. А не ті примарні нові українські структури, які законодавці пропонували створити в майбутньому на заміну військовим прокуратурам. І військова прокуратура лишилась, проіснувала ще більше 20 років.
Новітнім військовим прокурорам так і не вдалось визнати і запам’ятати, що військова прокуратура була і є допоміжною структурою в системі органів військового управління. Вона завжди виконувала свою вузьку специфічну функцію задля виконання основної функції війська - воювати!
Уявляється, що багато нинішніх новоспечених військових прокурорів, особливо тих, хто прийшов з цивільного життя, цього не розуміють і не хочуть розуміти.
Особисті амбіції інколи пруть – я прокурор, я головний! Але війна довела, що головний у військовій структурі – це воїн-комбатант, незалежно від звання, який реально воює. А військовий прокурор перебуває, в кращому випадку, у другому ешелоні чи у тилу. Він прибуває на місце бою за необхідності вже після його завершення.
Нинішня військова прокуратура намагалась порушити цей баланс, якій дотримувався усіма сторонами багато десятиріч. Ні до чого доброго це не довело. Спробувати відновити його, повернутись обличчям до військових і їх проблем, у вирішенні яких може допомогти військова прокуратура з урахуванням своїх законних функцій – першочергове і невідкладне завдання.
Забудьте про піар-акції із затримання дрібних хабарників з числа цивільних та інших осіб, які не мають жодного відношення до військової сфери. Мало того, що ви цим продовжуєте демонструвати військовій спільноті, що вас цікавлять, насамперед, питання не воєнні. Але й іншим цивільним правоохоронним структурам ви демонструєте те, що ви – одні з них, так як робите не щось особливе, чого вони не вміють і не знають, а те саме, що і вони...
І коли настане час вирішувати, кого ліквідувати або скоротити, вони, як це було і раніше, маючи чисельну перевагу і заздрячи тому, що ви, як військові, трохи більше заробляєте, вас із задоволенням з’їдять.
Друге важке і невідкладне завдання військової прокуратури – налагодити правильні відносини з органом, від якого також багато в чому залежить майбутнє військової прокуратури – Державним бюро розслідувань.
Початок, будемо відвертими, вийшов дуже невдалим. Навіть якщо не брати до уваги увесь той бруд, який виливався на керівника ДБР, штучне роздмухування на пустому місці через кілька днів після початку роботи ДБР звинувачень їх працівників в тому, що вони, нібито, відмовились виїжджати на місце події, не надало честі військовій прокуратурі.
Зрозуміло, що випадкова людина у військовій прокуратурі Цицак зробив це не від великого розуму, а виконуючи вказівку. Але ж інколи потрібно думати і самому...
Принижуючи, часто безпідставно, тих, хто поряд, ніколи над ними самому не піднятись.
Спочатку потрібно навчити елементарному, а потім можна про щось питати.
Люди в ДБР прийшли ще більш далекі від війська, ніж були ви самі, набрані у військову прокуратуру у 2014-2015 роках. Але у військовій прокуратурі тоді хоча би були ті, хто міг навчити азам.
ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА БОЙКОТУЄ ДБР
Військова прокуратура бойкотувала конкурс фахівців в ДБР і туди попали люди, які в більшості є непідготовленими для роботи у військах. Вчити їх просто не було кому.
Чого ви хотіли від людей, які тільки призначені розслідувати військові злочини, але ніколи в житті цим не займались?
Наразі майже не залишились ілюзії щодо створення в Україні такого квазіоргану як Державне бюро військової юстиції - у тому вигляді, як цього бажалось автору цієї ідеї.
Тим, у кого ще лишились ілюзії - варто ознайомитись із висновком по законопроекту Головного науково-експертного управління ВРУ.
Згідно нього у такому вигляді законопроект не може бути ухвалений. Із урахуванням ситуації в державі навряд чи поточного року це питання взагалі буде розглядатись...
ДБВЮ
Тому військові прокурори приречені шукати взаєморозуміння з нинішнім керівництвом ДБР в центрі і на місцях.
Поки ще підрозділи ДБР не укомплектовані повністю і проводяться конкурси на зайняття посад, негайно слід бажаючим працівникам військової прокуратури взяти в них участь, щоб перенести туди свій досвід і знання. Ви же добре розумієте, що нинішню відверто надлишкову чисельність військових прокурорів з урахуванням суттєвого зменшення функції прокуратури через кілька місяців радикально скоротять. Марно чекати копняка, коли можна піти самому із піднятою головою.
У військової прокуратури поки що залишились дві важливі переваги перед ДБР: готові працездатні підрозділи з приміщеннями, які більш наближені до військових частин, ніж територіальні управління ДБР, а також знання і досвід у розслідуванні військових злочинів. Саме це ви можете використати в якості аргументу для залишення системи військових прокуратур, якщо до цього підійти з розумом.
Керівництво ДБР добре розуміє усі недоліки тої структури своїх органів, яка закріплена в Законі України «Про Державне бюро розслідувань». Вона дійсно не здатна оперативно реагувати на злочини і правопорушення у військових частинах, які потребують негайного виїзду на місце події. Від того, що керівникам ДБР кожного разу тикати пальцем в ого на це, як було зроблено Цицаком, ситуація краще не стане.
А попрацювати разом, щоб набрати критичну масу конкретних прикладів, коли віддаленість органу розслідування стала перешкодою для оперативного реагування, разом з керівництвом ДБР подати аргументовані пропозиції законодавцям для відповідних змін Закону «Про Державне бюро розслідувань» - це шанс вдосконалити структуру і роботу ДБР по розслідуванню правопорушень у військах, зробити важливий крок для посилення обороноздатності держави. Якщо до цього долучити ще і думку військових з цього приводу, яку слід обережно і дипломатично формувати, можна розраховувати, що тандем правоохоронних органів у військах з ВП і ДБР буде мати перспективи.
Перша спроба ініціювати відповідні зміни Закону України «Про державне бюро розслідувань» була зроблена ще рік тому ветеранами військової прокуратури.
ВЕТЕРАНИ ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ Б’ЮТЬ НА СПОЛОХ
Але тоді ця ініціатива була проігнорована керівниками військової прокуратури, які носились з фантастичними ідеями про ДБВЮ.
Уявляється, окремі ідеї із минулорічного звернення ветеранів ВП з урахуванням сучасних реалій можна було би взяти за основу і спробувати максимально вдосконалити систему по розслідуванню злочинів у військах. При цьому можна було би забезпечити і майбутнє самої військової прокуратури, а значить і її працівників.
Але це можливо лише за умови, що нинішні працівники військових прокуратур стануть нарешті єдиним колективом зі своєю думкою та рішучістю в її відстоюванні, а не залишаться розведеною по окремих кутках роз’єднаною юрбою, в якій кожний труситься лише за особисте. Зараз на кону стоїть подальша доля усієї військової прокуратури, а значить і кожного з вас особисто.
За часів незалежної України військовій прокуратурі завжди доводилось боротись за своє існування. Завжди були військові прокурори, які мали власну думку і не боялись її відстоювати перед високопосадовцями.
І не було випадку, щоб хоч з одним з них була вчинена розправа за висловлену позицію, якщо вона була аргументована, виважена і послідовна. Саме завдяки їм військова прокуратура продовжувала існувати багато років. Зараз усі вони користуються заслуженим авторитетом.
Було і болото, яке вважало за краще не висовуватись і промовчати. Ці з підленькою цікавістю чекали, що буде з окремими бунтівниками, які відкрито боролись за збереження військової прокуратури і не побоювались відстоювати свою думку. А коли черговий наскок на військову прокуратуру був відбитий, голосніше за інших кричали, як вони дружно підтримували бунтівників, показуючи дулі в кишенях тим, хто намагався ліквідувати військову прокуратуру. Їх прізвища були забуті усіма відразу після їх звільнення.
Зараз військова прокуратура сама себе загнала у глухий кут. Можна і далі тихенько мовчати і чекати дива від казкаря Матіоса. А можна і поборотись за майбутнє, перегорнувши сторінку із вчорашнім днем. Вибір за вами!
НИКАКОГО ГОСУДАРСТВЕННОГО БЮРО ВОЕННОЙ ЮСТИЦИИ СОЗДАНО НЕ БУДЕТ, — РОМАН ТРУБА
