Першим і нестерпним бажанням тих, хто дорвався до влади, є жага щось реформувати. Вони свято вірять, що є мудрішими за попередників і саме їх реформи принесуть усім щастя.

Чимала кількість небойових втрат наших військовослужбовців – це, частково, і результат не зовсім продуманого позбавлення прокурорів, які працюють у військовій та оборонній сферах, певних прав та функцій. А також недостатньої уваги керівництва держави до питання створення повноцінної і ефективної системи військової юстиції.

Цілком може бути, що новоспечений адвокат Бурба Василь Васильович і колишній начальник Головного управління розвідки МО України Бурба Василь Васильович – одна і та сама особа. Тоді вітання адвокатській спільноті Києва з поповненням їхніх рядів ще одним профі!

Назріла необхідність за участі усіх зацікавлених сторін – ДБР, ОГП, НАБУ, СБУ, Міноборони, Генерального Штабу Збройних Сил України, наукових і навчальних установ, представників громадськості обговорити питання реформування військової юстиції. Генеральний прокурор Ірина Венедіктова та керівництво Державного бюро розслідувань, які мають бути зацікавлені в наведенні ладу в галузі військової юстиції, могли б проявити відповідну ініціативу.

Матіос завжди був далекій від військової служби. І адвокатом його важко уявити. Напевно, він таки зібрався не у військовий похід, а в похід до влади. Його виштовхали у двері, а він лізе у вікно. У цьому весь Матіос. Без посади, без владних повноважень, без гучних скандалів – він нікому не цікавий та не потрібний. Немає сумніву, що він оскаржив й своє звільнення з лав Генеральної прокуратури. Так що це – тільки початок тривалої вистави. з різних намагань А. Матіоса повернутись до влади.

Висновки ТСК поставили під великий сумнів основну версію слідства, що вибухи були наслідком диверсії – скидання за допомогою російського безпілотного летального апарату на територію арсеналу вибухового засобу, який призвів до детонації боєприпасів. Ця версія була підтримана колишніми керівниками Генпрокуратури Ю. Луценком і А. Матіосом та неодноразово озвучувалась ними, як практично єдина версія слідства.

При підтвердженні перевіркою АМКУ підозр українських виробників, що застарілі бронежилети насправді були вироблені в Україні, а військові посадовці у змові з польськими бізнесменами вирішили їх прокрутити через польську фірму для збільшення ціни – ніяка надумана утаємниченість їх вже не врятує. Бо доведеться звітувати не перед посадовцями Міоборони – аналогічного їм гатунку, а перед детективами НАБУ.

Лихоманка реформувань прокуратури випадковими особами звела усе до звичайної боротьби прокуратури за виживання. Тут не до роботи. Після Революції гідності прокуратуру почали лікувати, тобто, реформувати, фахівці на кшталт Сови, Жаби і Богомола. То, ніби то, колишній прокурорський працівник, але з досвідом і рівнем мислення звичайного слідчого. То – колишній міліціонер, то – взагалі непорозуміння у вигляді політика без юридичної освіти, то – дилетант без досвіду роботи в правоохоронній сфері, ніби то, з якоюсь юридичною освітою, але з нестерпною жагою усе докорінно зруйнувати.

Якщо припустити, що колись доведеться цивільним суддям розглядати справи про підготовку і проведення військових операцій під Іловайськом, Дебальцево, де потрібно давати оцінку оперативно-тактичним рішенням військових посадових осіб по управлінню військами, відсутність спеціальних знань може стати вирішальним фактором.

Військове звання – це виключно зовнішній атрибут, який є показником певного статусу у військовому середовищі. Воно було і є свідченням наявності певних військових знань та військового досвіду.

Офіс Генпрокурора офіційно визнав, що В. Чумак дійсно був призваний на військову службу 12 грудня і проходив військову службу в посаді головного військового прокурора аж до….. 31 грудня 2019 року! Призватись на 19 днів після 15 років перебування в запасі! Для чого, з якою метою???!!!

Прес-службою Генпрокуратури розповсюджена інформація про те, що під керівництвом заступника Генпрокурора Г. Мамедова в ГПУ працюють над розробкою Стратегії документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності.«Буде розроблений стратегічний документ про розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, щоб мати єдиний алгоритм дій для всіх органів досудового розслідування та прокурорів. Стратегія полегшить кваліфікацію правопорушень, допоможе отримати більш якісну аналітику, опише методи збору доказів і документування воєнних злочинів.

Гіркі уроки 2014 року, які нинішнє керівництво Генеральної прокуратури вважає за краще не бачити: Крим. Майже суцільне і поголовне зрадництво міліції, прокурорських працівників, суддів. Правоохоронна і судова системи перестали виконувати свої функції по захисту державності. Ніякого опору так званим «народним дружинам», «козакам» нікім не чинилось.

Ініціативу перехопило Міністерство оборони і, не виключається, що їм вдасться проштовхнути свій варіант, якій найбільше влаштовує саме вище військове керівництво – мати в підпорядкуванні власний правоохоронний орган з широкими можливостями. ДБР і поліція будуть тільки раді, якщо в них відвалиться це п’яте колесо – розслідування злочинів у військах. А прокуратурі поки що не до цього, вона із захопленням займається самоїдством. А ми можемо знову побачити, як важливі питання державного військового будівництва можуть вирішуватись не на державному, а на містечковому рівні. Як будується не єдина гармонійна і збалансована система органів кримінальної юстиції, а переважають відомчі інтереси, під які потім змушена пристосовуватись уся система.

Група офіцерів ГУР, серед яких є і син генерала Пасічука, та наближені до керівництва ГУР особи, організували масову закупівлю через підставних осіб в США і Канаді за низькими цінами пошкоджених в ДТП автомобілів класу «люкс» – «Лексусів», «Інфініті» «БМВ», «Тойот» та інших позашляховиків. Вони доставлялись в Україну, де треба було організувати їх ремонт і потім продаж з величезним прибутком. Рахуйте самі: бита машина з перевозкою в Україну обходиться до 10 тисяч доларів. А продати її після ремонту можна щонайменше за 40-50 тисяч!

На військову прокуратуру в разі необхідності можна було би тимчасово покласти виконання прокурорських функцій на звільнених територіях до сформування територіальних органів.

Україні протистоїть потужна, добре організована і структурована система органів кримінальної юстиції російських збройних сил. Вона укомплектована військовослужбовцями, які в більшості отримали спеціальну військово-юридичну освіту, мають досвід роботи у військах. Усі злочини у військах підслідні одному органу – головному військовому слідчому управлінню у складі слідчого комітету. Нагляд за цими розслідуваннями здійснюють військові прокурори, підпорядковані головному військовому прокурору, якій по посаді є заступником генерального прокурора РФ. Прокурорські і слідчі органи РФ є мобільними, максимально пристосованими до військової структури.

Безумовно, військову прокуратуру потрібно звільнити і від Матіоса, і від  усіх відданих йому випадкових людей, якими він за 5 років оточив себе. Усі вони – з територіальних прокуратур або інших органів, і до цього не мали жодного досвіду роботи у військах, або знань військового законодавства. І за роки роботи під орудою Матіоса вони цього так і не засвоїли. Але в середня та низова ланка керівництва має чимало добре підготовлених і грамотних саме у галузі військової юстиції фахівців, які мають і досвід, і бажання працювати на Україну! За належної фільтрації цей кістяк можна і треба використати, як основу відновленої військової прокуратури, яка у межах чинного законодавства виконувати свої функції з процесуального керівництва досудовим розслідуванням правопорушень у військових формуваннях.

Найвражаюче – висновок експертів з майже 140 сторінок друкованого тексту було виготовлено в просто рекордний строк – за 10 робочих днів. Експертам для підготовки висновку треба було попередньо ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, які налічують більше 100 томів, частина яких є з обмеженим доступом і знайомитись з ними можна було тільки в режимно-секретному органі. Працездатність цих експертів є просто надлюдською

На жаль, Україна ганебно провалила захист свого громадянина, військовослужбовця, який добровільно став на захист її територіальної цілісності та інтересів. Важко уявити, як негативно вплине цей вирок на тисячі інших військовослужбовців, які приймали і приймають участь в АТО, зараз в ООС. Наочно продемонстрована правова беззахисність українських військовослужбовців перед світовою судовою системою… Тому змушений констатувати, що існуюча в Україні система органів військової юстиції як не була готова до нових викликів 5 років тому, так не готова до цього в даний час. Проблема ще й у тому, що орган, уповноважений розслідувати військові злочини – підрозділ Державного бюро розслідувань, ані за кадровим складом, ані за організаційною структурою, ані за визначеними законодавством функціями і повноваженнями не здатний  організувати належну правоохоронну роботу у військах.

Матіос проявив себе, як “особа із хребтом”, якій однаково гнеться в усі боки. Він здатен служити будь-якій владі і з легкістю змінює принципи в залежності від того, кому служить. Тому слід чекати інших проявів пошуку зручного “кущику”, де йому можна буде на певний час сховатись, щоб потім знову “перевзутись у повітрі”… і спробувати вхопити кусень влади. Чекаємо, чи знайде він того, хто не погребує забруднитись об нього. Влада, як відомо, дуже брудна справа.

Матіос чомусь зацікавлений в максимальному затягуванні розслідування обставин навколо «Укроборонпрому». Іншого логічного пояснення тому, що відбулось поміж військовою прокуратурою та НАБУ, і тим відвертим навколоюридичним дурницям, які озвучив А. Матіос у своєму виступі, немає. Яка причина цього – підігрування якійсь стороні під час виборів і очікування, поки вони не закінчились, або щось інше, невідомо. Він правильно назвав себе слугою. Тільки він є слугою не народу, а конкретних осіб.

Після Революції гідності призначений керівником ГУР МО генерал-лейтенант Кондратюк В.В. попри зовнішню патріотичність у речах, не тільки зберіг корупційну схему, яка існувала з 2012 року, але й вдосконалив її, змінивши тільки очільника. Керувати цією прокладкою – «Центром стратегічного аналізу», було доручено довіреній особі – Дудко Артуру Миколайовичу, колишньому міліцейському борцю з корупцією. Читачів із ним дещо я ознайомив тиждень тому. Корупціонер, на якому клейма нема де ставити.

Дивно, як він пройшов завжди досить ретельну особисту перевірку при переведенні з міліції у такий закритий розвідувальний спецорган, як Головне управління розвідки МО?! Чи її не було зовсім? Тому що наближена до керівництва особа. Адже Законом України «Про запобігання корупції» посадовим особам заборонено займатись підприємницькою діяльністю. І куди вже 4 роки дивляться суворі та похмурі погляди органів внутрішньої безпеки розвідувального органу та СБУ на те, що співробітник Головного управління розвідки МО відверто порушує вимоги антикорупційного законодавства і має бізнес та нерухомість в окупованому Росією Криму.

Скандал довкола «Укроборонпрому» поволі йде на спад. Ніхто вже не чекає рішучих дій влади. Усі зрозуміли, що правоохоронні органі за нинішнього керівництва навряд чи здатні об’єктивно і неупереджено розслідувати обставини масштабних розкрадань коштів платників податків, які мали би витрачатись на посилення обороноздатності держави.
Ніхто не арештований за корупцію. НАБУ провело кілька демонстративних обшуків, але просто диво, що так нічого не знайшли! 

Розуміння, що військовослужбовці – не цивільні, а тому їхні дії, тим більше, під час ведення бойових дій, не можна оцінювати мірками цивільного мирного життя, поволі починає панувати у вищій судовій інстанції. Знадобилось 5 років війни, сотні, а може і тисячі скалічених сумнівними судовими рішеннями життів військовослужбовців, щоб ця очевидна думка оформилась у правову позицію, яку мають враховувати усі українськи суди.

Якщо Янукович і Замана з точки зору військової прокуратури є співучасниками одного і того самого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, першій – організатором, а другий – виконавцем, аналогічні пункти повинні бути і в обвинуваченні президента-втікача. Дивимся вирок – їх немає!

Ще на минулому тижні було широко анонсовано випуск “Наших грошей” Дениса Бігуса та його команди «Армія! Друзі! Бабки!» про не просто розкрадання коштів в оборонній сфері, а справжнє мародерство під час війни. Ця інформаційна бомба була запланована на вечір 25 лютого. А зранку 25-го запустили, аби відволікти уваги іншу інформаційну бомбу – про Заману. Якщо ця версія хоча би частково відповідає дійсності і метою усіх дій із Заманою є звичайна контрпропаганда – це просто дно! Дно для усіх причетних до цього “правоохренітелей”. Інакше їх назвати не можна. Час, а головне, зміст підозри генералу Замані –  усе розставить на свої місця. А когось, можливо, і посадить…

Звертаюсь до свідомих і небайдужих працівників військової прокуратури. Знаю, що вам керівництвом категорично заборонено перебувати зі мною в друзях на сторінках Фейсбуку та інших соціальних мереж, щоб ускладнити ознайомлення з моїми критичними постами про їх діяльність та бездіяльність. Аби заперечити – немає аргументів. Тому вдалися до перевіреного методу – цензури: просто заборонили читати.

Чи вирішить ДБР проблему розслідування самогубств українських військових, від якої відмахнулась військова прокуратура?

Не популістською, а більш реальною турботою про «маленького українця» була би обіцянка врешті решт навести жорсткий порядок з комерційним обліком газу на ринку і терміново встановити у 3,3 мільйони квартир газові лічильники. Це уберегло би мільйони кубометрів газу від постійного розкрадання і повторного продажу нам же, але за вищими цінами. Зекономлені на цьому кошти можна було би через вже більш-менш налагоджену систему субсидій нужденним верствам населення повернути людям, які цього дійсно потребують. І це було би реальною, а не показною турботою про людей.

Захоплення російськими військовими українських військових моряків біля Керченської протоки активізувало обговорення важливого питання – чи є вони військовополоненими. Україна наполягає, що захоплені українські військові повинні мати статус військовополонених, а РФ – ні, розцінюючи їх, як звичайних кримінальних злочинців.

Звичайному військовому, щоб дослужитись до генерала, потрібно не менше 15-20 років навчання та служби. Стати генералом за 3 роки практично з нуля, як у випадку з Цицаком, – це просто нонсенс і повна дискредитація самої сутності військового звання. В очах військового суспільства подібні випадки ще більше принижують усю військову прокуратуру.

Військова прокуратура, тим більше після оголошення в Україні воєнного стану, мала би займатись проблемами у військовій сфері, а не завзятим розслідуванням секс-скандалу між особами, які не мають жодного відношення до війська. Вона знову влізла у справі відверто не своєї юрисдикції.

Після суттєвого збільшання у 2016 – 2017 роках таких повідомлень виникла вже тривога за те, чому саме військовим прокурорам несподівано кинулись носити хабарі. Знаючи з більше, ніж 20-річного досвіду роботи у військовій прокуратурі, що у військовій сфері на кілька порядків менше база для корупції, ніж у цивільних умовах, було щось неприродне в тому, що так масово понесли хабарі саме військовим прокурорам, враховуючи незначну їх чисельність і суть питань, які вони можуть вирішувати. Це спонукало оцінити нове явище у правоохоронній системі з більш широким поглядом на те, що тоді відбувалось у державі.

Минає рік, як органи прокуратури позбавлені права проводити досудове розслідування. В тому числі і військова прокуратура. А чим саме займаються зараз близько 600 військових прокурорів і слідчих та близько 100 технічних працівників, які забезпечують їх діяльність. Інформації про їх скорочення не було, в конкурсі на перехід у Державне бюро розслідувань участь приймали одиниці.

На початок 2018 року залишок зареєстрованих кримінальних правопорушень складав 335 779. За 10 місяців 2018 року було зареєстровано ще 447 843 кримінальних правопорушення. За цей же строк до суду було спрямовано 147 047 обвинувальних актів. На 01.11.2018 року залишок кримінальних правопорушень, по яких ще не прийнято рішення, складає усього 291 998. Де ті півтора мільйона кримінальних проваджень, що, ніби то, очікують спрямування до суду? Цифра завищена у 5 разів, а по направлених до суду – в 10!!! Навіщо так безсоромно і зухвало брехати на усю Україну, вводячи в оману громадян? Невже тільки відвертою брехнею в очі можна підтримати сумнівний авторитет генерального прокурора і того незрозумілого органу, в якій перетворилась прокуратура після її реформування великим фахівцем Юрієм Луценком.

Як театр починається з гардеробу, так і військова експертиза починається з того, кого і як атестовано і призначено судовими експертами. Немає сумнівів, що нині діючих, так званих «військових експертів» було атестовано з порушеннями чинного законодавства. Проте, керівники Міністерства юстиції замість швидкого виправлення допущених помилок намагаються їх приховавати. Тому і пишуть сумнівні офіційні листи

Проте, один з покараних офіцерів – підполковник Д. Ізварін, якого звільнили через службову невідповідність, оскаржив у суді рішення очільника МОУ, вважаючи, що його покарано без законних на це підстав і несправедливо. Це саме про нього С. Полторак під час брифінгу заявив, що він перевіряв збереження пального за день до початку роботи направленої Міністром комісії і не побачив нестачі тому, що «або був у змові з керівництвом бази, або недбало виконав свої службові обов’язки». І офіцер вирішив відстояти свою поругану честь в суді. Документи, які стали підставою для судового позову підполковника Д. Ізваріна, свідчать, що доведена до громадськості Міністром оборони інформація щодо виявленої на базі в Одесі нестачі пального є лише верхівкою айсбергу. Що блискавичність службового розслідування стала перешкодою його якості, а принциповість є дещо показною і вибірковою. Міністра оборони, здається, серйозно підставили підлеглі, які проводили службове розслідування і готували йому доповідь.

Зараз вже керівництвом Генеральної прокуратури закладається міна під подальше існування військової прокуратури. Чому А. Матіос, якій сам є одним з керівників ГПУ, мовчить? Адже створення паралельних за функціоналом військовій прокуратурі структур в цивільних регіональних прокуратурах означає, що скоро може постати питання про доцільність існування військових прокуратур взагалі. І тоді більшість нинішніх військових прокурорів взагалі залишаться нікому не потрібними.   

Пікантності додає і те, що останніми днями на широке обговорення вийшов відкритий конфлікт між С. Пашинським і його колишньою правою рукою в Комітеті Т. Блистів, завзятим лобістом законопроекту в інтересах А. Матіоса. Та й ще із заявою Т. Блистів в Генеральну прокуратуру про, ніби то, вчинення С. Пашинським кримінального злочину щодо неї. Заява передана до СБУ, яка й відкрила кримінальне провадження. Не виключено, що процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні може бути… та сама головна військова прокуратура на чолі з А. Матіосом.. Та же військова прокуратура є процесуальним керівником і в кримінальному провадженні про четвертий вибух «Молоту».

Хтось щось чув про причини вибухів цієї продукції «Укроборонпрому»? Про винних, встановлених розслідуваннями, та про їхнє притягнення до відповідальності, в тому числі кримінальної?! Чому досі суспільство не знає, що не так із мінометом українського виробництва? Чому “Молоти” продовжують вибухати? Конструктивні недоліки, порушення технології у виробництві, використання неякісних матеріалів, неякісні боєприпаси, недбалість посадових осіб при експлуатації?  Ні!!! Схоже, винних у загибелі 10 юнаків і пораненні ще 18 – немає…

У місцевих прокуратурах зараз процесуальними керівниками працюють переважно вчорашні студенти, які не знають і не розуміють нюансів досудового розслідування. Частими є ситуації, коли такий процесуальний керівник керує діями слідчого, який має слідчий досвід у 3-4 рази більший. Рівень подібного процесуального керівництва може собі уявити кожний. Ефективний прокурорський нагляд за досудовим розслідуванням практично зник. Природа не терпить пустоти. При практичній відсутності перешкод з боку прокуратури органи слідства в умовах подальшої «комерціалізації» своєї діяльності розгорнули свою діяльність у першу чергу в напряму вилучення під час досудового розслідування матеріальних цінностей або іншого унеможливлення господарської діяльності фізичних осіб або інших суб’єктів господарської діяльності. Реальна робота по розкриттю злочинів підміняється імітацією бурхливої діяльності, яка завмирає, як тільки після обшуку контроль за товаро-матеріальними цінностями або документацією чи електронними носіями фірми переходить до органу досудового розслідування.

Якщо зараз молодому військовослужбовцю стати у житлову чергу (після підписання першого контракту на 5 років військової служби) – то свою квартиру він зможе отримати років за 40-45. Але ж стільки служити він просто фізично не зможе. Тобто перспектива тут досить чітка – за час служби квартиру від держави не можливо дістати!

Вирішити проблему з належною підготовкою землевпорядної документації силами самого МО, не залучаючи до цієї роботи комерційні структури за державні кошти, достатньо просто. Можна за рахунок особового складу КЕЧ і КЕУ створити тимчасові робочі групи, склад яких навчити з питань підготовки таких документів. 1-2 робочі групі на кожне оперативно-територіальне командування могли би вирішити цю проблему за відносно невеликі кошти і протягом невеликого часу.

Вершиною бажання підім’яти під себе усіх й уся, а одночасно і показником нерозуміння повноважень інших органів та місця ДБВЮ, є запропонована зміна до ст. 41 КПК України: «Оперативні підрозділи Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого органів Державного бюро військової юстиції, прокурора військової прокуратури».

Але навіть несподівані заочні реверанси перед С. Полтораком у телеефірі жодним чином не вплинуть на стійку неприязнь із боку військових, котру А. Матіос встиг викликати до себе та свого оточення за майже 4 роки перебування у посаді. Примарними видаються сподівання, що військові, навіть після провалу їхнього проекту про Військову поліцію, підтримають ідею А. Матіоса про створення Державного бюро військової юстиції – у тому вигляді, як він бажає. Забагато повноважень і можливостей закладено для керманича цього органу, що поставило б його над керівниками усіх силових військових структур. І керівники цих структур це добре усвідомлюють.

Непрофесійні керівники української військової прокуратури ніяк не могли, а може не хотіли, розуміти, що їх розслідування цих фактів, а головне – винесення аргументованих постанов про закриття кримінального провадження за відсутністю події злочину або складу злочину в діях конкретних українських військовослужбовців є формою правового захисту цих військовослужбовців від можливого безпідставного правового переслідування російським слідчим комітетом.

Останнім часом побільшало інформації  у ЗМІ про події, пов’язані з військовою прокуратурою або її очільником. Щоправда, зміст цих повідомлень – все більше не на користь підлеглих Анатолія Матіоса

Навіть при реальній перспективі суттєвого скорочення нинішні військові прокурори фактично проігнорували конкурс в ДБР. Проте, зробили так не по своїй вині, а вимушено. Основна причина цього вбачається у відвертому саботуванні роботи по становленню цього нового органу з боку керівників військової прокуратури. Головний військовий прокурор А. Матіос, програвши в конкурсі за посаду директора ДБР, яку він вже вважав своєю, вирішив таким чином помститися, заблокувавши можливість переходу фахівців з військової прокуратури в ДБР. Це приклад, як один чиновник може перешкоджати реформі правоохоронних органів в Україні. Прикро, що при цьому особисте поставлене вище, ніж інтереси держави, інтереси обороноздатності країни, а зведення особистих рахунків А. Матіоса до Р. Труби відбувається за державні кошти, тобто кошти платників податків.

В Україні після оголошення часткової мобілізації розцвів такий спосіб легального «откосу» від мобілізації, а зараз від призову на строкову військову службу, як домовлене отримання судимості із звільненням від покарання. ГПУ, МВС, Міністерство оборони сором’язливо заплющують очі на те, що в Україні існує ціла система організації інсценувань вчинення особою злочину, за який санкція статті передбачає покарання до 5 років позбавлення волі. По них укладаються угоди винуватця з потерпілим та звільнення судом цієї особи від покарання. І легальне звільнення від мобілізації в кишені! Не треба потім вже ховатись від військкоматів, повісток.

Анатолій Маркевич для Резонансу Військова прокуратура відпрацювала повних три роки. Термін достатній і для становлення самої військової прокуратури, і для виконання наданих раніше її керівником обіцянок. Давайте проаналізуємо, яким чином військова прокуратура протягом 2014-2017 років виконувала своє головне призначення – боротьбу із військовими злочинами у військових формуваннях. Чи вдалося їй разом з командуванням військових формувань вплинути на стан правопорядку і подолати злочинність у військах, яка з початком бойових дій зросла просто лавиноподібно. Чи виконані надані раніше обіцянки притягнути до відповідальності посадових осіб, винних в ослабленні обороноздатності держави.

Повторюється протистояння, подібне тому, яке до цього було між керівниками військової прокуратури і військових формувань навколо військової поліції і яке закінчилось поразкою обох сторін. Активізація розмов про Державне бюро військової юстиції зі штучною прив’язкою до закону «про реінтеграцію Донбасу» є спробою проштовхнути ідею про створення потужного конкурента ДБР і НАБУ, очолити які А. Матіосу так і вдалось. Тому він намагається створити ще один варіант під себе, щоб залишитись на коні. До того ж, зробити це за наші з вами кошти.

Слід визнати, що за минулі 4 роки керівництвом нашої держави зроблено далеко не все для посилення боєздатності наших Збройних Сил, як про це говорять іноземні фахівці. Їм зі сторони видніше недоліки, ніж нашим «паркетним» генералам з вікон теплих і затишних кабінетів у Києві. Намагання виставити іноземних фахівців безпідставними критиканами є просто смішним, так як усі вони за власним бажанням тривалий час були інструкторами з підготовки військових кадрів в Україні, працювали безпосередньо у військах і краще від багатьох наших військових керівників знають, як працюють військові механізми насправді. Тому, на жаль, без достатніх підстав керівники держави тішать себе і намагаються заспокоїти громадян, що Збройні Сили України цілком готові перемогти любого нападника. Послання Путіна примушує ставити перед собою ці надто важливі для майбутнього України питання прискорення реформ військового управління.

Звернутись до цього болючого питання підштовхнув жахливий розстріл 14 лютого 2018 року двома військовослужбовцями чотирьох своїх співслужбовців поблизу бойових позицій в зоні АТО. Згідно повідомлень з різних джерел мотивом стали, ніби то, нестатутні взаємовідносини між вбитими та їх вбивцями. Чесно кажучи, маючи великий досвід роботи у військовій прокуратурі, чекав, коли прорветься той гнійник, який назрівав ще з початку бойових дій на сході України.

Ну не впоралась влада із своїми обіцянками щодо соціального захисту військовослужбовців та їх сімей, може хоча би забезпечила їх правовий захист? Проте, тут теж не дуже вийшло. Російський слідчій комітет відкрив вже більше 200 кримінальних справ відносно українських військовослужбовців за, ніби то, «застосування заборонених засобів ведення війни» під час бойових дій у Донбасі. Як відповіла на це Україна? Дуже дивно – за дорученнями російських слідчих працівники української генпрокуратури чемно і сумлінно допитують українських військовослужбовців. Верхівка абсурду!

Із 2014 року посада генпрокурора стала виключно політичною, а не професійною. Найбільше це проявилось з призначенням на цю посаду Ю. Луценка, який не має юридичної освіти і є професійним політиком. Проте, прокурорам навіть у нічних кошмарах не могло тоді наснитися, що Ю. Луценко такими темпами буде закладати міну уповільненої дії зсередини прокурорської системи.

Керувати Державним бюро розслідувань призначені особи, ще більш далекі від військової сфери, ніж А.Матіос. Тому є обґрунтовані побоювання, що керівництву ДБР буде ще важче організувати належну роботу із розслідування правопорушень у військах. Тим більше, що чинна редакція Закону «Про Державне бюро розслідувань» має багато вад, які можуть перешкодити цьому

Намагання непрофесіонала догодити любим чином господарю зіграло злий жарт. І він на тлі розв’язаної Ю. Луценком дурної війни з НАБУ може закінчитись щонайменше відставкою Ю. Луценка, про що, нібито, вже пішла розмова. А пізніше може призвести і до ще більш негативних наслідків для нього.

Виникає сумнів в тому, чи готова прокуратура до того, щоб лише КДКП, тобто, самі прокурори, які складають більшість у комісії, вирішувала питання дисциплінарної відповідальності. На це накладається ще й те, що КДКП має ще багато інших, не менш важливих функцій, крім розгляду дисциплінарних проваджень. Та й перебування КДКП в Києві, на досить великому віддаленні від більшості прокуратур України, дуже ускладнює процедуру. Чи не є попередні результати роботи КДКП свідченням того, що прокурори в ще більшій ступені залишаються поза відповідальністю. Ну точно – вище підозр, як дружина Цезаря. Безумовно позитивним є те, що КДКП взялася за розгляд питань дисциплінарної відповідальності керівників генпрокуратури. Але тут ще більше проглядається ставлення до своїх колег, точніше, керівників, як до дружини Цезаря – вони вище підозр. Цікавим прикладом є розгляд питань про дисциплінарну відповідальність заступників генерального прокурора Ю. Столярчука, А. Матіоса та самого генерального прокурора Ю. Луценка.

Анатолій Маркевич, для Резонансу Непорозуміння між цивільною частиною суспільства і військовослужбовцями викликані тим, що з 2014 року військові формування фактично ведуть бойові дії, а решта частина суспільства продовжує жити і оцінювати усе, як в мирний час. Тому оцінка одної і тої самої ситуації військовослужбовцем в бойовій обстановці при реальній загрозі життю і здоров’я його самого та його підрозділу дуже відрізняється від оцінки слідчим, військовим прокурором або суддею, які сидять в кабінеті і навіть не чули звуків пострілів і розривів снарядів. На жаль, цього досі не зрозуміли ні військова прокуратура, ні, тим більше, цивільні суди, які надають юридичну оцінку діям військовослужбовців.

Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року запровадив багато позитивних новел, проте, по деяких питаннях викликає критичні зауваження практикуючих юристів. Недостатньо чітке регламентування окремих процедур призводить до кардинальних відмінностей в їх тлумаченні сторонами кримінального процесу. Особливо це стосується болючого для слідства і прокуратури питання процесуальних строків.

Позиція слідчих і прокурорів зрозуміла – вони ну ду-у-у-же не хочуть встановлення законного обмеження строку досудового розслідування. Це ж така лафа – зареєстрував кримінальне провадження і «нагинай» скільки завгодно часу фігурантів. Чим не життя?! Як колишньому прокурору це зрозуміло, але як нинішньому адвокату відкрилась інша сторона цього питання, яка робить мене прихильником зміни порядку обчислення строку досудового розслідування. Конкретний приклад з юридичної практики.

Самим простим і вірогідним кроком буде внесення змін в КПК України та деякі інші законодавчі акти по відтермінуванню граничного строку ще на рік, але, скоріш за все, на два роки. Це буде, сподіваємось, достатній додатковий перехідний період для того, щоб досудове розслідування плавно перейшло від органів прокуратури до ДБР. Саме такий варіант вже давно обговорюється науковцями та законотворцями. Технічно зробити це не так складно, дружина генерального прокурора України Ю. Луценко і сестра його заступника А. Матіоса є народними депутатами, які можуть ініціювати такий законопроект. Та й сам генеральний прокурор має достатній вплив на швидкий розгляд цього питання в сесійній залі

Міністру юстиції начхати, що його наказ суперечить Закону України. І державну реєстрацію, яка полягає в контролі, чи відповідає нормативний акт Конституції і Законам України, цей наказ пройшов без жодної проблеми. По-іншому і не могло бути, адже державна реєстрація відбувається самим Міністерством юстиції. Хіба хтось з підлеглих скаже, що Самий Головний Юрист України П. Петренко, який підписав цей явно незаконний наказ, може помилитись!

При тих суперечках, які виникли між Збройними Силами України та військовою прокуратурою з питань, хто саме в подальшому має розслідувати правопорушення у військах, можливий інший, можливо тимчасовий варіант, якій максимально врахував би нині чинне законодавство, але потребував би мінімальних змін як законодавства, так і системи правоохоронних органів.

Українські судді вже давно висловлюють крайнє невдоволення тим, що суду у кримінальному провадженні на підставі угод відведена роль статиста, що формально затверджує угоду між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості, в якій вже вказана узгоджена міра покарання. Але відповідальність за вирок на підставі угоді, насамперед, за дуже часто відверто поблажливе покарання, суспільством покладається саме на суд, а не на прокурора.

Заступник Генерального прокурора України Євген Єнін здивований затриманням в Італії українського солдата Віталія Марківа, за підозрою у вбивстві фоторепортера Андреа Рокеллі поблизу м. Слов’янськ у травні 2014 року, висунутою прокуратурою м. Павія. Зробимо скидку на те, що Є. Єнін не є професійним прокурором, для прокуратури за досвідом і знаннями людина взагалі стороння і нюансів слідства не знає по визначенню, так як ніколи з ним не стикався. Може тому це його так здивувало.

Значна частина подібних дивних самогубств та інших фактів загибелі військовослужбовців буває пов’язана із застосуванням до них так званих «нестатутних взаємовідносин», які останнім часом знову стали зростати у військових формуваннях. Виявляти справжні причини сумнівних «самогубств» та загибелі дуже складно. Це потребує негайної роботи групи слідчих в підрозділі відразу після виявлення загиблого та огляду місця події, виявлення та подолання ними кругової поруки, встановлення винних осіб та фіксації доказів. Слідчі поліції методику такої роботи не вивчали і нею не володіють.

В історії з сержантом ВСУ Тарасом Гап’яком, чи то добровільно здавшимся в полон 23 березня 2017 року біля Попасної, чи то захопленим в полон, привернуло увагу дивне мовчання військової прокуратури, яка за ці майже 2 місяці, що минули з часу зникнення українського військового, мала би ретельно розслідувати усі обставини. Авжеж, командування, оприлюднивши після запуску сепаратистами ролика з допитом Гап’яка свій варіант його зникнення – добровільну здачу в полон, заявило, що відповідні документи у військову прокуратуру були спрямовані.

Військовий прокурор, позбавлений права проводити загальнонаглядові перевірки, змушений залишатись осторонь від процедур тендерів або інших державних закупок майна на потреби військових формувань, процесів забезпечення військовослужбовців житлом, та інших важливих процесів життєдіяльності військових формувань. Він перетворився в пасивного спостерігача замість того, щоб діяти на упередження можливих злочинів, б’є лише по хвостах

Недостатність доказів від України щодо фінансування тероризму – це в першу чергу визнання неспроможності нинішніх керівників СБУ і військової прокуратури організувати виконання найважливіших в нинішніх умовах функцій цими органами у здобутті і належній фіксації цих доказів.

Під час спілкування офіцерами Міноборони і Генерального Штабу досить компетентного рівню було висловлено, що за час військового конфлікту у Донбасі Збройними Силами втрачено 20 літаків і вертольотів. Але предметом досудового розслідування військовою прокуратурою обставин цих втрат був лише один борт – літак Іл-76МД, який був збитий 14.06.2014 року в Луганському аеропорту. Це розслідування пов’язане з підозрою генерала В. Назарова у вчиненні службового правопорушення.

Дії слідчого комітету РФ з порушенням кримінальних справ стосовно українських військових спрямовані саме на розхитування ситуації у Збройних Силах України, породження почуття невпевненості у генералів і офіцерів. Це є той вплив на бойові дії у озброєному конфлікті, якій здатні організувати правоохоронні органі, представники яких не приймають безпосередньої участі в цих бойових діях. Такий спосіб впливу на супротивника небойовими методами є одним з відгалуження гібридної війни. Але цей спосіб є досить ефективним лише за умови бездіяльності іншої сторони конфлікту, відсутності з її боку адекватних і законних контрзаходів.

Про необхідність докорінного реформування системи підготовки і обліку мобілізаційного резерву говориться вже давно, а з 2014 року – постійно і голосно. Після критики «папередніків», які фактично звели систему обліку мобілізаційних резервів нанівець, було проголошено реформування системи військкоматів, укріплення ї військовослужбовцями, які пройшли АТО. І що?

В Україні більше двох років тривають бойові дії і, скоріш за все, будуть тривати ще довго. Як ніколи нам треба мати сильну армію, яка би нас могла захистити. Висока військова дисципліна та організованість відносяться до тих підвалин, з яких виростає сила та боєздатність війська. У зв’язку з цим хотілось би згадати про таку невеличку цеглинку військової структури, як військові суди.

Невразумительные и противоречивые заявления по поводу “украинских террористических групп”, отказ от встречи “нормандского формата”, громкие заявления с угрозами Путина в связи с событиями в Крыму которые были адресованы США и ЕС, всех насторожили, но никого не напугали.

Не впервые у людей возникают вопросы – почему расследование по военнослужащим в одних случаях ведет военная прокуратура, а в других – полиция. Что говорить о простых людях, если даже практикующие юристы часто недоумевают по этому поводу