Від щирого серця поздоровляю суддю Апеляційного суду м.Києва Олега Богдановича Присяжнюка з тим фінансовим щастям, яке його спіткало. Воістину рідкісна вдача випала Його Честі завдяки системі автоматизованого розподілу справ – головування в «трійці» при розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського райсуду столиці про арешт Олександра Волкова, підозрюваного у викраденні та катуванні в лютому 2014 року учасників акції протесту на Майдані Ігоря Луценка й Юрія Вербицького. Розгляд справи призначений на 13 год. 20 хв. 23 серпня 2017 року і Олег Богданович має всі шанси забезпечити безбідне життя не тільки собі, але й діточкам та онукам.
Як повідомляють джерела в Апеляційному суді м.Києва, колеги люто заздрять Присяжнюку, який взяв на особистий контроль питання якомога скорішої доставки матеріалів справи з Печерського райсуду. Бо кожний зайвий день перебування Волкова за ґратами сприймається як особиста образа його хазяїном – відомим кримінальним авторитетом «Чебою», в миру – Олексієм Чеботарьовим, який успадкував кримінальну імперію покійного «Прища» (Валерій Прищик, вбитий у 2003 році своїми ж соратниками) та досі з-за кордону – бо «Чеба» оголошений у розшук – хазяйнує в спиртовій галузі України.
Згідно з фабулою справи, у січні 2014 року проти Ігоря Луценка міліцією за сфальсифікованими матеріалами було зареєстроване кримінальне провадження за ознаками хуліганства. Ніхто це фіктивне провадження, звісно, не розслідував через відсутність самої події злочину, а зареєстрували провадження в міліції виключно для того, що отримати в Апеляційному суді м.Києва санкцію на прослуховування телефону Ігоря та здійснення за ним зовнішнього спостереження – як і за іншими активістами Майдану. Інформацію про пересування активістів співробітники МВС України передавали охоронцям «Чеби», які з метою залякування учасників акцій протесту мали їх викрадати, вивозити в ліс, катувати з виховною метою, а потім здавати в райуправління міліції.
Але в ході першого ж викрадення, коли в Олександрівській лікарні люди «Чеби» захопили Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, стався ексцес виконавця – Вербицькому під час катування поламали кістки ніг. Тоді своїх жертв викрадачі вивезли в ліс і кинули в різних місцях. Ігор зміг виповзти до людей, бо, попри те, що його страшенно побили, кістки залишились неушкодженими, а Юрій замерз у лісі.
Цей злочин було розкрито ще навесні 2014 року, коли Департаменту кримінального розшуку МВС України вдалось встановити особи майже всіх учасників викрадення, яких «Чеба» завчасно сховав за кордоном. Але Волков не потрапив тоді в поле зору правоохоронців, одначе нещодавно про його причетність до банди «Чеби» стало відомо в Генпрокуратурі. Він був затриманий у Києві слідчим Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури й арештований Печерським райсудом. Для «Чеби» це катастрофа, оскільки Волков, перебуваючи в СІЗО, може почати давати покази на інших учасників банди.
Втім, той факт, що безстороння й неупереджена система автоматизованого розподілу справ обрала доповідачем в апеляційній інстанції саме суддю Присяжнюка дає підстави сподіватись, що зусилля «Чеби» по визволенню свого охоронця з буцегарні не залишаться марними. Бо Олег Богданович – не та людина, яку не турбує матеріальний добробут діточок і онуків. З чим я його, власне, і поздоровляю.
Джерело
